Експозиція презентує багаторічний творчий шлях Об’єднання та вшановує світлу пам’ять Василя Брензовича — заслуженого художника України, багаторічного керівника Товариства, митця, наставника для кількох поколінь закарпатських художників. Основним лейтмотивом виставки стала природа рідного краю, його світло, тиша та внутрішня гармонія.

 

Під час відкриття вернісажу перший заступник голови Закарпатської обласної ради Андрій Шекета привітав митців і гостей події: «Знаково і приємно, що з року в рік ми підбиваємо творчі підсумки саме такими виставками, переносячи їхні барви у наступний рік. Водночас нотку суму додає згадка про заслуженого художника України Василя Брензовича — митця, наставника і людини великої душі, який нещодавно відійшов у засвіти. Митець залишив по собі добрий слід, світлу пам’ять і значний творчий доробок, закарбований у мистецькій історії Закарпаття. Роботи, представлені на виставці, щиро змальовують наш рідний край. 35 років Об’єднання — це початок 1990-х, час глибоких суспільних змін, коли ще існував Радянський Союз, але було зрозуміло, що він недовговічний. Саме тоді закарпатські художники об’єдналися і створили власне мистецьке товариство — сміливо, випереджаючи час.

 

Дякую всім, хто творить у цей непростий період, хто примножує внутрішню красу, яку кожен митець носить у своєму серці, і ділиться нею з людьми, наповнюючи наше життя різнобарвністю та світлом».

 

У двох виставкових залах музею представлено 66 робіт 16 митців. В експозиції — живопис, акварель, графіка, декоративно-ужиткове мистецтво, різьба та коренепластика. Усі твори об’єднані щирою любов’ю до Закарпаття — його гір, світла, просторів і внутрішньої тиші.

 

Директор музею Василь Коцан наголосив, що символічно центральне місце в експозиції займають роботи Василя Брензовича «Дорога на Говерлу» та «Тумани над Красією» — як знак постійної присутності Майстра у спільному просторі пам’яті.

 

Загалом наголошувалося, що ця виставка — не лише підсумок 35 років творчої праці, а й переконливе свідчення того, що закарпатське професійне мистецтво живе, розвивається та залишається впізнаваним далеко за межами краю.